На практиці численними є випадки формування постанови військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю та ін., приміром, через конкретну статтю Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток №1 до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі — Положення)) з вказівкою: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
Отож, хто і в якому документі має встановити обмеженість придатності з урахуванням індивідуального підходу, аби було чітко зрозуміло, до якої служби та роботи непридатний військовослужбовець?
У п.п. «г» п. 20 «Постанови ВЛК» Положення закріплено: одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, — непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Отже, ВЛК при прийнятті постанови повинна чітко вказати в ній види служби та роботи, які протипоказані конкретному військовослужбовцю, аби було зрозуміло в чому полягає обмежена придатність.
Відповідь підготувала: Ірина Сенюта, д.ю.н., професор, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, завідувач кафедри медичного права ЛНМУ імені Данила Галицького, президент ГО «Фундація медичного права та біоетики України»
