Право на компенсацію авіапасажирам, які зазнали тривалих затримок, поширюється на стикувальні рейси, що складаються з рейсів, що виконуються окремими и авіаперевізниками. Якщо ці рейси були об’єднані туристичною агенцією, яка стягувала загальну ціну та видавала єдиний квиток, не має значення, що між перевізниками немає юридичних відносин. Про це зазначив Суд ЄС у рішенні по справі C-436/21 | flightright (Air transport from Stuttgart to Kansas City).
Пасажир придбав через туристичне агентство електронний квиток на літак на 25 липня 2018 року зі Штутгарта до Канзас-Сіті, що складається з трьох рейсів. Перший рейс зі Штутгарта до Цюріха виконувала авіакомпанія Swiss International Air Lines, тоді як два рейси з Цюріха до Філадельфії та з Філадельфії до Канзас-Сіті відповідно виконувала American Airlines. Номер електронного квитка значився на посадкових талонах на ці рейси. Крім того, цей квиток показав, що American Airlines надає послуги, і містив єдиний номер бронювання, що стосувався всієї подорожі. Крім того, туристичне агентство виставило рахунок-фактуру із зазначенням загальної вартості всієї цієї подорожі та повернення.
У той час як рейси зі Штутгарта до Цюріха та з Цюріха до Філадельфії відповідно виконувалися за розкладом, прибуття рейсу з Філадельфії до Канзас-Сіті було затримано більш ніж на чотири години. У німецьких судах Flightright, компанія, яка надає юридичну допомогу авіапасажирам, якій були передані права, що випливають із цієї затримки, вимагає від American Airlines компенсацію в розмірі 600 євро відповідно до Регламенту № 261/2004 щодо компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови в посадці та скасування чи тривалої затримки рейсів. Федеральний суд Німеччини, до якого було подано справу, поставив перед Судом питання щодо тлумачення певних частин цього положення.
У рішенні Суд ЕС постановив, що поняття «стикувальний рейс» охоплює транспортну операцію, що відправляється з держави-члена, яка складається з кількох рейсів, що виконуються окремими діючими авіаперевізниками, які не мають юридичних відносин, якщо вони рейси були об’єднані туристичною агенцією, яка стягувала загальну ціну та видавала єдиний квиток для цієї операції. Суд зазначає, що поняття «стикувальний рейс» слід розуміти як посилання на два або більше рейсів, які становлять одне ціле, для цілей права на компенсацію для пасажирів, передбаченого Регламентом № 261/2004. Це стосується випадку, коли два або більше рейсів були заброньовані як одне ціле.
У цій справі виявляється, що пасажир мав квиток, який є доказом того, що бронювання на всю подорож цього пасажира зі Штутгарта до Канзас-Сіті було прийнято та зареєстровано туроператором. Таку транспортну операцію слід розглядати як таку, що ґрунтується на одному бронюванні, а отже, розглядається як «стикувальний рейс». Рейси, що включали стикувальний рейс, про який йдеться, виконувалися різними авіакомпаніями, а саме Swiss International Air Lines і American Airlines, між якими не було жодних правових відносин.
Суд вважає, що жодне положення регламенту щодо компенсації авіапасажирам не обумовлює класифікацію рейсу як стикувальний рейс за умови наявності особливих правових відносин між діючими авіаперевізниками, які здійснюють, у відповідних випадках, рейси, які складають стикувальний рейс. Така додаткова умова також суперечила б меті забезпечення високого рівня захисту пасажирів, обмежуючи, зокрема, їхнє право на компенсацію, якщо мова йде про тривалу затримку.
