В своём постановлении от 18 января 2018 года по делу № 556/1354/15-ц Верховный Суд в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда указал, что поскольку нормами Гражданского кодекса УССР 1963 года не было предусмотрено предоставления наследнику дополнительного срока для вступления в наследства, оснований для удовлетворения иска отсутствуют.
Исходя из обстоятельств дела, истец подал заявление о продлении срока на вступление в наследство. Исковое заявление мотивировано тем, что после смерти его отца осталось наследственное имущество, состоящее из жилого дома. Наследниками первой очереди после отца был он, его родные братья — ответчики по делу и их родная сестра, которая на момент рассмотрения дела умерла.
По взаимной договоренности наследники отказались от наследства в пользу сестры, однако после её смерти истец узнал, что сестрой не было оформлено право собственности на наследственное имущество, что стало основанием для подачи иска об определении ему дополнительного срока для вступления в наследство после смерти отца.
Заочным решением Владимирецкого районного суда Ровенской области от 22 октября 2015 иск удовлетворен частично, для подачи в нотариальную контору заявления о вступлении в наследство после смерти отца установлен дополнительный месячный срок, исчисляемый с момента вступления решения суда в законную силу.
Суд первой инстанции, частично удовлетворяя иск, исходил из того, что истец не оформил свои наследственные права в связи с тем, что право на наследование спорного дома было уступлено его сестре, которая, не оформив свои наследственные права, умерла, а поэтому суд счел это уважительной причиной, которая помешала истцу своевременно лично обратиться в государственную нотариальную контору в установленный шестимесячный срок.
Однако муж умершей сестры, который является наследником первой очереди после смерти жены, не пожелал перехода перехода права собственности на дом за братом жены и подал апелляционную жалобу, которая в дальнейшем была удовлетворена, заочное решение суда первой инстанции отменено, в удовлетворении иска отказано.
Кассационный суд поддержал позицию суда апелляционной инстанции, и помимо прочего, отметил следующее. Часть первая статьи 58 Конституции Украины определяет, что законы и другие нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени, кроме случаев, когда они смягчают или отменяют ответственность лица. Частями первой, третьей статьи 5 ГК Украины предусмотрено, что акты гражданского законодательства регулируют отношения, возникшие со дня вступления в силу; если гражданские отношения возникли раньше и регулировались актом гражданского законодательства, утратившим силу новый акт гражданского законодательства применяется к правам и обязанностям, возникшим с момента вступления в силу.
По содержанию частей 4, 5 Заключительных и переходных положений ГК Украины (2004) отношения наследования регулируются нормами ГК Украины (2004 года), если наследство открылось не раньше 1 января 2004. В случае открытия наследства до указанной даты (срок на принятие которого истек до 01 января 2004 года), или если оно было принято хотя бы одним из наследников, то к таким наследственным отношений применяются нормы ГК Украинской ССР 1963 года.
Наследственные отношения возникают с момента открытия наследства. Как часть вторая статьи 1220 ГК Украины, так и статья 525 ГК Украинской ССР определяют, что временем открытия наследства является день смерти лица или день, с которого она объявляется умершим. Таким образом, по смыслу указанных норм, отношения наследования регулируются нормами ГК Украины 2004 года, если наследство открылось не раньше 1 января 2004, а в случае открытия наследства до указанной даты (срок на принятие которой истек до 01 января 2004 года), или если оно было принято хотя бы одним из наследников, к таким наследственным отношениям применяются нормы ГК Украинской ССР 1963 года.
Статьей 549 ГК Украинской ССР 1963, который действовал на момент возникновения спорных правоотношений, признается, что наследник принял наследство: 1) если он фактически вступил в управление или владение наследственным имуществом; 2) если он подал государственной нотариальной конторе по месту открытия наследства заявление о принятии наследства. Указанные в настоящей статье действия должны быть совершены в течение шести месяцев со дня открытия наследства.
Частью первой ст. 550 ГК Украинской ССР 1963 срок для принятия наследства, установленный статьей 549 настоящего Кодекса, мог быть продлен судом, если он признает причины пропуска срока уважительными. Наследство может быть принято по истечении указанного срока и без обращения в суд при наличии согласия на это всех остальных наследников, принявших наследство. Этот срок может быть продлен судом по заявлению заинтересованного лица при доказанности уважительности причин его пропуска. Если в указанный срок истец вступил в управление или владение наследственным имуществом или его частью, суд по этим основаниям решает вопрос о признании права на наследственное имущество, а не о продлении пропущенного срока.
Текст судебного решения в Едином государственном реестре судебных решений
Постанова
Іменем України
18 січня 2018 року
м. Київ
справа № 556/1354/15-ц
провадження № 61-1852 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач — ОСОБА_1
відповідачі: Великожолудська сільська рада Володирецького району Рівненської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Рівненської області в складі суддів Шеремет А. М., Григоренка М. П., Ковалевича С. П. від 08 грудня 2015 року
В С Т А Н О В И В
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великожолудської сільської ради Володирецького району Рівненської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання додаткового строку на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у три місяці.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько — ОСОБА_4, після якого залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги після батька є він, його рідні брати — відповідачі у справі та їхня рідна сестра — ОСОБА_5, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Посилаючись на те, що за домовленістю спадкоємці відмовилися від спадщини на користь сестри, проте після її смерті він дізнався, що ОСОБА_5 спадкове майно не оформила, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4
Заочним рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Встановлено ОСОБА_1 для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий місячний строк, який обчислюється з часу набрання рішенням суду законної сили.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що позивач не оформив свої спадкові права у зв’язку із тим, що право на спадкування спірного будинку було відступлено його сестрі ОСОБА_5, яка, не оформивши свої спадкові права, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому суд вважав це поважною причиною, яка перешкодила позивачу своєчасно особисто звернутись до державної нотаріальної контори у встановлений шестимісячний строк.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив як із відсутності правових підстав для задоволення позову, визначених частиною 3 статті 1272 ЦК України, так і з порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв’язку із незалученням до участі у справі всіх сторін, чиї права зачіпає виниклий спар, а саме спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_5 — її чоловіка ОСОБА_6
13 січня 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд застосував норми ЦК України 2004 року, тоді як на час виникнення спірних правовідносин діяли норми ЦК Української РСР в редакції 1963 року. Крім того судом не наданої належної правової оцінки тому факту, що саме смерть сестри ОСОБА_5 і відсутність з її сторони будь-яких дій з приводу прийняття спадщини стали підставою пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини усіма іншими спадкоємцями.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
02 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Судами установлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті якого відкрилась спадщина на майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1, який спадкоємці домовилися залишити у володінні ОСОБА_5
Також судами встановлено, що ОСОБА_5 після смерті батька залишилась проживати в будинку по АДРЕСА_1, тобто фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, спадщину на спірний будинок за життя не оформила.
Частина перша статті 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Частинами першою, третьою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За змістом частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.
Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Статтею 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Частиною першою ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
Установивши, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і була прийнята його спадкоємцем до введення в дію ЦК України 2004 року, суд апеляційної інстанції без урахування положень частин четвертої, п’ятої Прикінцевих та перехідних положень, безпідставно застосував до цих правовідносин норми статей 1261, 1268 ЦК України 2004 року, які застосуванню не підлягали, і не застосував норми ЦК Української РСР 1963 року, які підлягали застосуванню.
Оскільки нормами Цивільного кодексу 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, підстав для задоволення позову немає.
Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2015 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Великожолудської сільської ради Володирецького району Рівненської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання додаткового строку на прийняття спадщини відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило
