Апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заінтересованої особи (боржника) на ухвалу районного суду у справі за заявою банку про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання.
Апеляційний суд залишив без змін ухвалу місцевого суду, постановлену у відкритому судовому засіданні, про задоволення заяви банку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
У касаційній скарзі заінтересована особа послалася на те, що суд першої інстанції не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи, судових повісток вона не отримувала, а апеляційний суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного провадження, й вона була позбавлена доступу до правосуддя.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також статей 8–12, 128–130, 372 ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка отримала судові повістки про розгляд районним судом заяви банку.
Порушень припустився й суд апеляційної інстанції.
Призначаючи справу до судового розгляду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що вона буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Апеляційний суд прийняв постанову по суті спору, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Проте згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37–40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Предметом розгляду цієї справи в суді першої інстанції було: поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (п. 24 ч. 1 ст. 353 ЦПК України); видача дубліката виконавчого документа, що унормовано підпунктом 17.4 п. 1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвал суду щодо вирішення вказаних процесуальних питань немає в переліку, що наводиться в ч. 2 ст. 369 ЦПК України, на що апеляційний суд уваги не звернув, безпідставно розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Із постановою Верховного Суду від 2 червня 2021 року у справі № 2-2617/2009 (провадження № 61-4650св21) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.
