Господарський суд міста Києва ухвалою, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну кредитора правонаступником у справі № 50/311-б про банкрутство ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів».
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС закрив касаційне провадження за касаційною скаргою «Файненс Компані» на оскаржувані судові рішення. Таким чином ВС підтвердив раніше висловлену позицію про неможливість касаційного оскарження судових рішень щодо правонаступництва у справі про банкрутство.
Вирішуючи питання про співвідношення інститутів процесуального правонаступництва в позовному провадженні та у справі про банкрутство і, як наслідок, можливість перегляду в касаційному порядку постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду судових рішень суду першої інстанції щодо заяв (клопотань) про заміну кредитора у справі про банкрутство його правонаступником, ВС сформулював такі висновки.
Правонаступництво кредитора у справі про банкрутство здійснюється згідно зі ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) (ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства). Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство (ст. 47 КУзПБ) тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі – позивача, відповідача – і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Закону про банкрутство (КУзПБ), і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, визначеним ГПК України.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов’язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство, мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, зокрема ст. 52. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 21 Закону про банкрутство, ст. 43 КУзПБ). Отже, залежно від цього мають застосовуватися ст. 8 Закону про банкрутство, ч. 3 ст. 9 КУзПБ, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ, – статті 255, 287 ГПК України.
Частиною третьою ст. 9 КУзПБ (як і ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство в редакції, чинній із 19.01.2013) не передбачено оскарження до суду касаційної інстанції ухвали про заміну (відмову в заміні) кредитора правонаступником.
Аналіз наведеного дає підстави дійти висновку, що в касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду ухвал про заміну (відмову в заміні) кредитора його правонаступником (ч. 3 ст. 9 КУзПБ, ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство).
Детальніше з текстом ухвали КГС ВС від 28.01.2021 у справі № 50/311-б можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94964491
