Особа, засуджена за порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем, що призвело до смерті одного пасажира та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншому пасажиру (ч. 2 ст. 286 КК України), звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на вирок апеляційного суду.
Скаржник зазначив, зокрема, про те, що перегляд вироку місцевого суду в апеляційному порядку здійснювався незаконним складом суду.
Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі ВС визнала ці доводи безпідставними, вказавши таке.
Для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.
До обставин, що виключають участь судді (слідчого судді) в кримінальному провадженні та забезпечують неупередженість суддів, належить така підстава для самовідводу, відводу, як недопустимість їх повторної участі у кримінальному провадженні (ст. 76 КПК України).
Як випливає з матеріалів провадження, колегія суддів апеляційного суду постановила судове рішення про скасування ухвали місцевого суду щодо повернення обвинувального акта прокурора. Оскаржуваний у касаційному порядку вирок апеляційного суду ухвалений тією самою колегією суддів.
Проте ці обставини не можна визнати повторною участю судді в цьому кримінальному провадженні в розумінні положень ст. 76 КПК України, оскільки розгляд апеляційної скарги прокурора на ухвалу про повернення обвинувального акта здійснювався не під час досудового розслідування. Крім того, під час перегляду зазначеного рішення місцевого суду не проводився розгляд кримінального провадження по суті.
Також під час апеляційного розгляду засуджений не заявляв відводи суддям, про що свідчать журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес.
Інших обґрунтувань, які б свідчили про будь-яку можливу упередженість суддів під час розгляду кримінального провадження, скаржник не навів.
Отже, підстави для заборони повторної участі цих суддів у цьому кримінальному провадженні не встановлені, тому суд апеляційної інстанції не порушив вимоги ч. 1 ст. 76 КПК України.
Постанова ККС ВС у справі № 137/807/20 (провадження № 51-1576км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98947806.
