Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов’язки) в договорі у спосіб, який суперечить публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору.
Суд наділений повноваженнями перевіряти обраний сторонами договору спосіб врегулювати свої відносини на предмет відповідності Конституції України.
Про це йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду, ухваленій за результатами розгляду справи № 910/12876/19 за позовом ПАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»» до ТОВ «Інновер Україна» про стягнення 4 346 226,28 грн (авансового платежу, пені, 10 % і 20 % штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів та 30 днів відповідно) за порушення строків надання послуг з налаштування та здійснення модифікацій до програмного продукту.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, позов задоволено частково. ТОВ «Інновер Україна» оскаржив ці рішення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій помилково визначили, що в його діях мало місце порушення декількох різних зобов’язань перед позивачем, а також двічі застосували відповідальність одного й того самого виду за одне й те саме порушення. КГС ВС зазначив, що відповідач не погоджується з умовами настання відповідальності, передбаченими договором, та передав справу на розгляд Великої Палати ВС для вирішення виключної правової проблеми.
ВП ВС зауважила, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem – «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов’язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов’язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов’язання, тобто подвійною відповідальністю за порушення зобов’язання.
Велика Палата ВС постановила, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Інновер Україна» штрафу та пені за прострочення виконання робіт із впровадження цілісного програмного продукту, затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів; у решті штрафу та пені ВП ВС відмовила.
Постанова ВП ВС від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98524309.
