Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи, яка просила визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 лютого 2017 року № 131 «Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя».
Позивач – житель Тернопільської області, дитина якого відвідує дошкільний навчальний заклад м. Тернополя, вважає, що оскаржуване рішення має дискримінаційні ознаки, оскільки в ньому встановлена різна вартість харчування дітей у дошкільних начальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя, в основу застосування пільги покладений виключно факт реєстрації (проживання) дитини в певній місцевості. На думку позивача, наказами Управління освіти і науки Тернопільської міської ради знівельовано гарантоване ч. 3 ст. 53 Конституції України право на доступність та безоплатність дошкільної освіти.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував пункти 2, 4, 8.6, 10.2 оскаржуваного рішення, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд скасував рішення суду попередньої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу фізичної особи, рішення суду апеляційної інстанції скасував і залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Суд зазначив, що п. 2.1 Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 667 від 21 листопада 2002 року, встановлено, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі в розмірах, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або підприємствами, організаціями та установами, які перебувають у державній (комунальній) власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади.
Плата за харчування в дошкільних навчальних закладах є складовою частиною організації отримання дошкільної освіти.
Зміст оскаржуваного рішення виконкому свідчить про те, що відповідач самостійно на своїй території врегулював питання фінансування права на отримання дошкільної освіти, встановивши плату за відвідування закладу освіти саме дітьми, що не зареєстровані в м. Тернополі. Отже, в такому разі йдеться про належність забезпечення органом місцевого самоврядування права на доступність і рівність дошкільної освіти.
Суд вказав, що ч. 2 ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що заклад дошкільної освіти задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти.
Згідно з п. 1.1, 1.2 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 17 квітня 2006 року № 298/227, раціональний режим харчування, збалансованість раціону є основними умовами для підвищення опору дитячого організму до захворювань, для нормального росту і розвитку дітей, які виховуються у дошкільних навчальних закладах. Режим харчування залежить від режиму роботи дошкільного навчального закладу і затверджується керівником закладу.
Суд зауважив, що відвідування дошкільного навчального закладу протягом дня, безумовно, передбачає забезпечення дітей харчуванням, а отже, є складовою права на дошкільну освіту, що повинно забезпечуватись принципом доступності.
Статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти на відповідній території.
Таким чином, за умови, коли дітям забезпечено доступність отримання освіти в дошкільному навчальному закладі м. Тернополя, на орган місцевого самоврядування, якому підпорядкований цей заклад, покладається одночасно обов’язок щодо забезпечення рівності її отримання, незалежно від місця реєстрації дитини. Тому безпідставним є перекладання обов’язку забезпечити доступність дошкільної освіти одним органом місцевого самоврядування, якому територіально підвідомчий ДНЗ, на інший орган місцевого самоврядування, з причин місця реєстрації дитини.
Постанова Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 607/2986/17-а (адміністративне провадження № К/9901/15603/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/94938131.
