Чи має вирок суду на підставі угоди про примирення відповідати не тільки спеціальним вимогам до таких вироків, а й загальним вимогам до судових рішень щодо законності та чи зобов’язаний суд, який затверджує угоду, перевіряти її на відповідність вимогам закону? Чи має прокурор право на апеляційне оскарження такого вироку в разі затвердження судом угоди, умови якої не відповідають нормам КПК України та КК України, на підставі загальних засад кримінального провадження, як це передбачено ч. 6 ст. 9 КПК України?
Такі питання були поставлені на вирішення Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, якій на розгляд було передане кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок місцевого суду.
Цим вироком затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілою, її представником та обвинуваченим і його захисником.
Особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України (вбивство через необережність), та призначено їй узгоджене сторонами покарання.
У касаційній скарзі прокурор указав, що апеляційний суд не звернув уваги, зокрема, на те, що суд першої інстанції необґрунтовано затвердив угоду про примирення, оскільки за умовами цієї угоди сторонами було узгоджено покарання, яке не передбачене санкцією ч. 1 ст. 119 КК України.
Палата ККС ВС залишила ухвалу апеляційного суду без зміни та зробила такий висновок про застосування норма права.
З огляду на положення ст. 370, ч. 2 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим повинен відповідати загальним вимогам до судових рішень щодо законності. Обов’язок перевіряти угоду на її відповідність не тільки спеціальним нормам, що стосуються укладання угод, а й іншим нормам КПК України та КК України покладається на суд, який вирішує питання щодо затвердження такої угоди.
Повноваження прокурора при оскарженні вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим обмежені приписами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, згідно з якими такі вироки можуть бути оскаржені прокурором лише у зв’язку з порушеннями вимог ч. 3 ст. 469 КПК України під час укладення угоди і не підлягають розширенню, в тому числі через затвердження судом угоди, умови якої не відповідають нормам кримінального та процесуального закону.
Постанова Першої судової палати ККС ВС у справі №395/773/18 (провадження № 51-1829км20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95139607, окрема думка (спільна) суддів – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95177431.
