Маріупольська міськрада Донецької області звернулася з позовом до ТОВ «Азовблок» про стягнення коштів у розмірі 259 913 грн. Саме таку суму, на думку позивача, відповідач безпідставно набув, не сплативши орендні платежі за користування земельною ділянкою в період із 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року та не оформивши нового договору оренди.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення в частині задоволення позовних вимог на суму 147 393 грн і відмовив у стягненні зазначеної суми, а в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ «Азовблок» 112 520 грн оскаржуване рішення місцевого суду залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що єдиним належним і допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є відповідний витяг з технічної документації, а тому наданий позивачем розрахунок орендної плати та лист територіального органу Держгеокадастру не є належними доказами на підтвердження такої грошової оцінки земельної ділянки.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС, вбачаючи підстави для відступу від викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 2 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 висновку щодо проведення розрахунку безпідставно збережених коштів не лише на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а й на підставі інших документів щодо такої оцінки.
У цій справі Велика Палата ВС виходила з того, що земельним законодавством і ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
ВП ВС назвала помилковими висновки судів щодо тлумачення статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» таким чином, що витяг про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки є єдиним належним доказом на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.
Крім того, Велика Палата ВС відступила від висновку КГС ВС, викладеного в постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель».
ВП ВС зазначила, що в позивача не було правових підстав для зміни коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, що зумовлювало різницю нормативної грошової оцінки землі за період 2017–2019 років.
У зв’язку з тим, що суд апеляційної інстанції правильно здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, Велика Палата ВС змінила лише мотивувальну частину оскаржуваної постанови апеляційного суду та виклала її в редакції постанови ВП ВС.
Постанова ВП ВС від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 (провадження № 12-48гс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101211542.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
