Відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників кримінального правопорушення, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них.
І те, що один з обвинувачених особисто не вчиняв активних дій, спрямованих на переміщення автомобіля, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без задоволення касаційні скарги захисників на судові рішення в кримінальному провадженні за обвинуваченням двох осіб у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою (ч. 2 ст. 289 КК України).
Як зазначено в постанові ККС ВС, твердження захисників про відсутність у діях засуджених попередньої змови на вчинення злочину та непричетність до реалізації скоєного однією з осіб обґрунтовано були визнані судом безпідставними з огляду на таке.
Співучастю в злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб’єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Із матеріалів провадження видно, що поведінка осіб під час скоєння злочину була узгодженою, оперативною та послідовною, а обопільність їхнього умислу підтверджується також і конклюдентними діями засуджених. Так, один з обвинувачених, скориставшись наявністю ключа в замку запалювання, відразу після того, як потерпілий покинув автомобіль, запустив двигун і залишив місце зупинки, а інший обвинувачений йому в цьому ніяк не завадив, до початку його руху не вийшов з автомобіля та згодом викинув із вікна документи власника, що зберігалися в салоні автомобіля.
Тому не заслуговують на увагу посилання сторони захисту на те, що один з обвинувачених не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки не брав участі у протиправному вилученні транспортного засобу, а лише здійснив на ньому поїздку як пасажир.
Постанова ККС ВС у справі № 742/2146/20 (провадження № 51-4240км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712316.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
