Збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, окрім випадків, визначених Законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Про це повідомляє прес-центр Судової влади України.
Дозвіл на зйомку
Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
Згода особи на знімання її на фото-,кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться:
- Відкрито;
- На вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (ч.1, ст.307 Цивільного кодексу України).
Така стаття застосована і до знімання особи за допомогою гаджетів та цифрових фотоапаратів, відеокамер.
Кожен, хто здійснює фотографування особи, повинен отримати перед цим її згоду, за винятком тих обставин, коли така згода припускається або не вимагається.
Місця, у яких згода припускається
Одна із умов, коли припускається згода на зйомку – особливості місця (вулиця) чи події, на якій відбувається зйомка (збори, мітинги, інші заходи публічного характеру). Варто зазначити, що існують певні розбіжності у трактуванні вулиці/заходів публічного характеру, де припускається дозвіл на зйомку, оскільки Цивільний кодекс України таких визначень як “вулиця” чи “заходи публічного характеру” не містить. Вони наявні в інших нормативних актах.
Так, для цілей Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” публічними заходами є, зокрема, збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші заходи (повний перелік — ст. 29).
У Законі України “Про дорожній рух”, а саме ст. 21 зазначено: “автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами”.
У контексті припущення згоди на зйомку мова йде про загальнодоступний відкритий простір.
Ще одна важлива обставина – згода на зйомку у загальнодоступному просторі (вулиці чи заходах публічного характеру) не є, а лише припускається. Тому, якщо батьки заперечують щодо зйомки дитини – її варто припинити.
Заклад освіти не є таким простором ( в контексті ст.307 Цивільного кодексу України).
Хто має надати таку згоду стосовно дитини
Дитина через свій вік не завжди може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, саме тому до досягнення повноліття вона не має повної цивільної дієздатності. Отже, коли представники закладу освіти здійснюють фотографування неповнолітніх, їм потрібно брати дозвіл у законних представників дитини. Законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі) або у встановлених законом випадках ними можуть бути й інші особи (передбачає ст. 242 Цивільного кодексу України).
Персональні дані дитини до 18 років можуть збиратися та поширюватися, як правило, лише за згоди її батьків чи законних представників. Винятком є ситуації, коли дитина є публічною особою (наприклад, спортсменом) і інформація стосується її публічної діяльності, або коли наявний суспільний інтерес, що переважає (Рекомендації щодо захисту приватності у роботі ЗМІ).
Кодекс етики українського журналіста вказує, що журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.
Вчитель, класний керівник чи директор не є законними представниками дитини, крім окремих випадків (у дитячих будинках і загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування). Всі інші заклади освіти в разі отримання прохання від інших батьків здобувачів освіти чи медіа про здійснення зйомки дітей не уповноважені надавати такий дозвіл.
Для зйомки потрібно, щоб і дитина погоджувалася на неї. Навіть за умови, що згода від батьків є, якщо дитина не бажає фотографуватися – її не варто змушувати це робити. В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини – визначає Конвенція ООН про права дитини. Стаття 16 цієї Конвенції вказує, що жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя.
Ст. 171 Сімейного кодексу України визначає, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.
Якою має бути згода на зйомку
Цивільний кодекс України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди особи, яку фотографують. Отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода.
Варто зазначити: мовчазна згода передбачає, що батьки перебували поруч із дитиною, знали й бачили, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловили своїх заперечень щодо проведення зйомки.
Також важливо зазначити: найкраще отримувати саме письмовий дозвіл від батьків, адже у випадку спору довести наявність усної згоди може бути ускладнено.
Згода має бути отримана до початку фото- чи відеозйомки. Тобто має бути дійсною на момент зйомки.
Дозвіл на використання фото та відео
Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, – батьків, братів та сестер (ч. 1 ст. 308 Цивільного кодексу України).
Тобто, як фото- та відеозйомка неповнолітніх, так і публікація та розповсюдження таких фото/відео можлива лише за наявності згоди їх батьків чи інших законних представників. Тож закладу освіти, публікуючи будь-які фото чи відео на інформаційних ресурсах варто звертати особливу увагу на те, чи має школа відповідні дозволи.
Важливо зазначити, що перед наданням згоди на використання фото, інших художніх творів на яких зображено особу, вона повинна бути поінформована про те, з якою метою і де саме будуть публічно показані, відтворені чи розповсюджені такі твори.
Зйомка та публікація без згоди особи: в яких випадках це правомірно
Кожен може фіксувати протиправну поведінку для захисту прав людини. Очевидно, що людина, яка вчиняє протиправні дії, не захоче, щоб це хтось фіксував. Проте, її волевиявлення не впливатиме на право людини здійснювати таку фіксацію. Таке право випливає зі ст. 32 Конституції України та п. 4 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про інформацію”.
Стаття 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
До інформації з обмеженим доступом належить зокрема й конфіденційна. Однак не можуть до інформації з обмеженим доступом бути віднесені відомості про факти порушення прав і свобод людини (п. 4 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про інформацію”).
У певних ситуаціях лише фото-, відео- та аудіодокази протиправної поведінки можуть допомогти притягнути винних до відповідальності та відновити безпечне освітнє середовище в закладі освіти. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб (ч. 3 ст. 308 Цивільного кодексу України).
Або ж якщо фізична особа позувала авторові за плату – в такому разі фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди ( ч. 2 ст. 308 Цивільного кодексу України).