Не завжди факт батьківства є очевидним або визнаним добровільно, тому у таких випадках важливу роль відіграють докази.
Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Факт батьківства має важливе значення як для дитини, так і для батьків – як у моральному, так і в юридичному аспекті. Адже визнання батьківства тягне за собою виникнення прав та обов’язків, зокрема щодо утримання дитини, спадкування, участі у вихованні тощо. Є випадки, коли виникає необхідність у визнанні батьківства в судовому порядку та для цього необхідні будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, тобто докази.
До переліку доказів у таких справах входять письмові, речові та електронні документи, висновки експертів, а також інформація від свідків.
Документи, які можна подавати у якості доказів разом з заявою про встановлення факту батьківства:
- Документи, які підтверджують родинні зв’язки ( анкети, рішення судів, сімейні фото, витяги з домових книг тощо);
- Довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;
- Пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і померлим.
До заяви можна подавати будь-які інші відомості, що зможуть підтвердити факт батьківства.
Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку.
Найбільш переконливим доказом в таких справах є ДНК-експертиза, адже її точність сягає 99,99%. У судовому розгляді справи про встановлення батьківства, сторони за взаємною згодою самі обирають експертну установу. У випадку, якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК. У разі, якщо батько помер і немає зразків його ДНК, суд може призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього проводиться ексгумація та дослідження біологічного матеріалу.
Варто зазначити, що суд враховує всі докази в сукупності, тобто кожен окремий документ або висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказів, а й їх належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи.