Аналіз чинного законодавства свідчить, що особа не має права користуватися одночасно послугами захисника, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та послугами безоплатної правової допомоги, яка надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Тобто особа має право користуватися або послугами захисника за призначенням, або захисника за договором.
Про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого на вирок апеляційного суду. Відповідно до судових рішень чоловік був визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої (ч. 2 ст. 286 КК України) та в залишенні у небезпеці (ч. 1 ст. 135 КК України).
У касаційній скарзі засуджений послався, зокрема, на порушення апеляційним судом його права на захист, стверджуючи, що суд не забезпечив йому права мати ще одного захисника.
ККС ВС визнав ці доводи безпідставними, вказавши на таке.
Згідно з положеннями кримінального процесуального закону обвинувачений має право мати захисника, з яким уклав угоду про надання правової допомоги, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України, та законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Стаття 46 КПК України дозволяє обвинуваченому укласти угоду одночасно з декількома захисниками. Водночас, якщо обвинувачений виявив бажання мати захисника, але з об’єктивних причин не може його залучити самостійно, суд своїм рішенням залучає захисника до участі у кримінальному провадженні для здійснення захисту за призначенням (ст. 49 КПК України). Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється, зокрема, якщо особа вирішила користуватися захистом іншого захисника, з яким уклала угоду (ст. 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).
З матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судових засідань суду апеляційної інстанції встановлено, що захист інтересів особи здійснював адвокат, який, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судові засідання не з’являвся, про причини своєї неявки суду не повідомляв. Унаслідок цього розгляд кримінального провадження кілька разів відкладався.
Обвинуваченому було роз’яснено його право укласти угоду на захист своїх інтересів з іншим захисником та надано час для цього. Проте він цим правом не скористався, угоди із жодним іншим захисником не уклав через відсутність коштів, водночас адвокат у судове засідання повторно не з’явився.
Оскільки повторна неявка захисника та відсутність будь-якого іншого обраного засудженим захисника негативно впливала на строки апеляційного розгляду, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги та недопущення порушення права засудженого на захист апеляційний суд постановив ухвалу про призначення особі захисника з числа адвокатів регіонального центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги. Одночасно особі було повторно роз’яснено її право укласти угоду з обраним нею захисником, чого вона не зробила.
У суді апеляційної інстанції інтереси засудженого представляв захисник за призначенням, позиція якого в судовому засіданні не відрізнялася від позиції захисту, що була висловлена в суді першої інстанції. Проти здійснення захисту цим захисником засуджений не заперечував. Тобто матеріали справи свідчать, що право на захист особи було дотримане, а її доводи щодо ненадання можливості залучити ще одного адвоката суперечать вищенаведеним вимогам закону та матеріалам кримінального провадження.
Постанова ККС ВС у справі № 718/2214/20 (провадження № 51-2558км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99648261.
