Подружжя не могло дійти згоди щодо того, яке ім’я та прізвище надати новонародженій дитині, оскільки дружина під час шлюбу залишила дівоче прізвище. Батько звернувся до ВРАЦС, однак йому відмовили в реєстрації дитини із запропонованими прізвищем та іменем, оскільки мати не надала згоди.
Позивач просив суд визначити вказані ним прізвище, власне ім’я, по батькові дитини, зобов’язати ВРАЦС провести її державну реєстрацію.
Районний суд, із рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, оскільки відповідно до законодавства України батьки повинні не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати її в органі ВРАЦС, що не було зроблено сторонами у справі більше року у зв’язку з розбіжностями в поглядах щодо цього питання.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував попередні рішення в частині позовних вимог щодо визначення прізвища та імені дитини й ухвалив у цій частині нове, зробивши такі правові висновки.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.
Презумпція на користь одного з батьків у справах щодо дітей не підтверджується на рівні ООН, що випливає з Декларації прав дитини або прецедентної практики ЄСПЛ, а також не відповідає позиції Ради Європи та більшості держав – членів Ради Європи.
Отже, слід зробити висновок про те, що ані законодавство України, ані норми міжнародного права не містять норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини.
Згідно з ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 144 СК України батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням походження дитини, а також присвоєнням їй прізвища, імені, по батькові та засвідчується свідоцтвом про народження.
Право на ім’я, встановлене ст. 294 ЦК України, є невід’ємним немайновим особистим правом фізичної особи.
У цій справі батьки дитини не дійшли згоди щодо імені та прізвища народженої дитини.
Суди попередніх інстанцій погодилися з іменем та прізвищем, які запропонував батько, водночас не навели мотивів надання переваги правам та інтересам батька й не врахували позиції, прав та інтересів матері.
Відповідно до норм СК України дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько (ч. 2 ст. 146 СК України).
При цьому батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ (ч. 2 ст. 145 СК України).
З огляду на рівність прав батьків, засади розумності Верховний Суд вважає, що ім’я та прізвище дитини мають бути подвійними.
Вирішуючи це питання, Верховний Суд врахував інтереси обох батьків, між якими виник спір щодо імені та прізвища дитини. Надання подвійного імені та прізвища узгоджується із ч. 2 ст. 145, ч. 2 ст. 146 СК України та відповідає засадам розумності і справедливості (ст. 7 СК України).
Постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 753/7395/20 (провадження № 61-18422св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105148690.