О возврате денежных вкладов, внесенных на депозит украинского банка на территории АР Крым, высказался Верховный Суд в составе коллегии судей Первой палаты Кассационного гражданского суда в своём постановлении от 30 января 2018 года по делу № 306/141/15-ц.
Как следует из обстоятельств дела, в январе 2015 года истица обратилась в суд с иском к ПАО КБ «ПриватБанк» о взыскании денежных сумм. Исковые требования обоснованы были тем, что 11 июля и 3 сентября 2013 года на территории Автономной Республики Крым в г. Евпатории между ней и ПАО КБ «ПриватБанк» заключен договор банковского вклада с уплатой процентов в размере 17% годовых сроком на один год, по которому она передала ответчику денежные средства в размере 105 000 грн. и 30 000 грн.
После окончания срока действия заключенных договоров она обратилась в отделение ПАО КБ «ПриватБанк» по месту жительства с требованием о получении средств, однако ее заявление оставлено без удовлетворения. В октябре 2014 года она повторно обратилась к ответчику с заявлением о возврате сумм банковских вкладов и получила отказ, мотивированный сложной финансовой ситуацией и политическими событиями на территории Автономной Республики Крым.
Ссылаясь на то, что ответчик уклоняется от выполнения своих обязательств по договорам банковского вклада, чем нарушает ее права как вкладчика, просила, с учетом уточненных исковых требований, взыскать с ПАО КБ «ПриватБанк» сумму вкладов и начисленных процентов в размере 167 512,5 грн., а также 1 628 708, 15 грн. пени, индекс инфляции по договорам и 3% годовых от просроченной суммы.
Решением суда первой инстанции иск был удовлетворён частично: взысканы суммы вкладов и процентов за период с 1 апреля 2014 года (момента прекращения выплаты процентов и блокировки платежной карты) по 1 октября 2015 года (момента подачи заявления об увеличении исковых требований), в остальной части в удовлетворении иска было отказано.
Суд апелляционной инстанции частично отменил решение суда первой инстанции относительно взыскания суммы вклада по одному из договоров, поскольку посчитал, что истица не предоставила надлежащих доказательств заключения данного договора и внесения денежных средств на депозит.
Отказывая в удовлетворении кассационной жалобы, Верховный Суд указал, что ссылка ПАО КБ «ПриватБанк» на то, что в связи с оккупацией территории Автономной Республики Крым он не может проверить информацию о спорных банковских договорах не является убедительной, поскольку договор банковского вклада был заключен непосредственно с ПАО КБ «ПриватБанк» как юридическим лицом, а не его крымским филиалом. Поэтому у ответчика должна быть доступна вся необходимая информация по указанным договорам.
Постанова
Іменем України
30 січня 2018 року
м. Київ
справа № 306/141/15-ц
провадження № 61-964 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого — Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач — ОСОБА_1,
представник позивача — ОСОБА_2,
відповідач — Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник відповідача — ЛопатніковаАліна Вадимівна
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2015 року у складі судді Ганчак Л. Ф. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Власова С. О.,
Дроботі В. В.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі — ПАТ
КБ «ПриватБанк»), про стягнення грошових сум.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11 липня та 3 вересня 2013 року на території Автономної Республіки Крим у м. Євпаторії між нею та
ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договори банківського вкладу (вклад
«Депозит Плюс на 12 мес.»), за умовами яких вона передала відповідачу грошові кошти в розмірі 105 000 грн та 30 000 грн на строк до 11 липня та 3 вересня
2014 року відповідно зі сплатою процентів у розмірі 17 % річних.
Після закінчення строку дії укладених договорів вона звернулася у відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за місцем свого проживання з вимогою про отримання коштів, однак її заяву залишено без задоволення.
У жовтні 2014 року вона повторно звернулась до відповідача із заявою про повернення сум банківських вкладів та отримала відмову, мотивовану складною фінансовою ситуацією та політичними подіями на території Автономної Республіки Крим.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за договорами банківського вкладу, чим порушує її права як вкладника, просила, із урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» суму вкладів та нарахованих відсотків у розмірі 167 512 грн 50 коп., а також
1 628 708 грн 15 коп. пені, індекс інфляції за договорами та 3 % річних від простроченої суми.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 169 425 грн, з яких:
105 000 грн — сума вкладу за договором від 11 липня 2013 року
№ SAMDN25000736399245 та 26 775 грн — відсотки за період з 1 квітня
2014 року по 1 жовтня 2015 року; 30 000 грн — сума вкладу за договором
від 3 вересня 2013 року № SAMDN25000737420777 та 7 650 грн — відсотки за період з 1 квітня 2014 року по 1 жовтня 2015 року.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами укладено договори банківського вкладу, грошові кошти зараховано до банку шляхом електронного перерахунку коштів. Порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» прав позивача на вільне володіння та користування належними їй грошовими коштами є підставою для їх стягнення, а також процентів, нарахованих за період з 1 квітня 2014 року (припинення виплати процентів та блокування платіжної картки) по 1 жовтня 2015 року (подача заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення коштів за договором від 3 вересня
2013 року № SAMDN25000737420777 та у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення між ОСОБА_1 та банком договору від
3 вересня 2013 року № SAMDN25000737420777, а також внесення нею коштів у розмірі 30 000 грн, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення грошових сум за договором банківського вкладу від 11 липня
2013 року, апеляційний суд виходив із доведеності внесення позивачем грошових коштів за вказаним договором та обов’язку відповідача повернути їй нараховані відсотки за ставкою, що діяла до закінчення строку договору.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором банківського вкладу від 3 вересня 2013 року рішення апеляційного суду не оскаржується, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.
Касаційна скарга мотивована тим, що на підтвердження додержання письмової форми договору позивачем не надано оригіналів чи копій квитанцій про внесення грошових коштів на рахунки банку за договорами банківських вкладів. Після закінчення строку дії договору стягнення сум відсотків за договором за ставкою у розмірі 17 % є незаконним, оскільки підлягає застосуванню ставка, що сплачується банком за вкладом на вимогу.
У листопаді 2016 року представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив просив касаційну скаргу відхилити, судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що на вимогу судів першої та апеляційної інстанцій позивачем надавалися оригінали документів на підтвердження укладення договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів на рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк». Оскільки банк вчасно не виплатив належні ОСОБА_1 суми за укладеними договорами, то закінчення терміну їх дії не звільняє його від обов’язку сплати відсотків по день повернення вкладу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі — Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий — банк зобов’язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред’явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов’язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час — час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час — час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред’явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред’явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред’явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.
Судами установлено, що 11 липня 2013 року між ОСОБА_1 та
ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір про заощадження
№ SAMDN25000736399245 (Вклад «Депозит Плюс на 12 міс.»), за умовами
якого банк відкрив позивачу депозитний рахунок № НОМЕР_1, а вона внесла на депозитний рахунок суму вкладу в розмірі 105 000 грн. Вклад оформлено на строк до 11 липня 2014 року під 17 % річних.
Відповідно до пункту 2 договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з першого робочого дня після надходження коштів до банку та проводиться за кожен календарний день.
Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що дія договору закінчується з виплатою всієї суми вкладу разом з відсотками, які належить виплатити відповідно до умов договору.
3 вересня 2013 року між сторонами укладено договір вкладу
№ SAMDN25000737420777 «Депозит Плюс на 12 місяців», згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000 на строк до 3 вересня 2014 року під 17 % річних.
За приписами статтей 10, 11, 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішень судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 57 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішень судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
На підтвердження укладення договорів та внесення коштів на депозитні рахунки ОСОБА_1 долучила до позовної заяви копії договору про заощадження
від 11 липня 2013 року № SAMDN25000736399245, заяву від 3 вересня 2013 року
№ SAMDN25000737420777 на оформлення вкладу«Депозит Плюс на 12 місяців» та додаткову угоду до неї, копію пластикової картки та квитанції від
24 жовтня 2014 року, видані через банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк».
Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 Загальних вимог до оформлення касових документів глави IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема — квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями.Касові документи мають містити такі обов’язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.
На підтвердження укладення договору депозитного вкладу від 11 липня
2013 року № SAMDN25000736399245 ОСОБА_1 надала його оригінал, а також роздруківки чеків з банкомата ПАТ КБ «ПриватБанк» від 24 жовтня 2014 року про отримання нею нарахованих процентів на депозитний вклад.
Зазначені докази об’єктивно підтверджують реальність укладеного між сторонами договору депозитного вкладу від 11 липня 2013 року
№ SAMDN25000736399245, та внесення позивачем коштів на депозитний рахунок.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо безпідставного нарахування процентів на суму вкладу у розмірі 17 %, оскільки умовами договору банківського вкладу передбачено, що його дія закінчується з виплатою всієї суми вкладу з процентами, які зараховуються з першого робочого дня після надходження коштів в банк за кожний календарний день, окрім дня, в який вклад повертається (пункти 2, 4 договору про заощадження від 11 липня
2013 року № SAMDN25000736399245).
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що у зв’язку з окупацією території Автономної Республіки Крим він не може перевірити інформацію щодо спірних банківських договорів не є переконливими, оскільки договір банківського вкладу був укладений безпосередньо з ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не його кримською філією. Відтак у відповідача повинна бути наявна вся необхідна інформація за вказаними договорами.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції
залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду ,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2015 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
А.С. Олійник
О.В. Ступак
Г.І. Усик
