Для захисту прав та інтересів спадкоємців та реалізації волі заповідача в українському цивільному законодавстві існує інститут “виконавця заповіту”.
Виконавець заповіту — це особа, яка може призначатись:
- заповідачем,
- спадкоємцями,
- судом — у разі, якщо спадкоємці самостійно не можуть дійти згоди щодо того, хто виконуватиме волю спадкодавця (повноваження, в такому випадку, підтверджуються рішенням суду),
- нотаріусом.
Виконавцем заповіту може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа. В одному заповіті можливе призначення декількох виконавців.
Окрім того, виконавцем заповіту може бути як спадкоємець, так і будь-яка інша особа.
Виконання обов’язків виконавця заповіту є добровільним, оплатним та контрольованим з боку спадкоємців. Повноваження виконавця заповіту базуються на заповіті та посвідчуються свідоцтвом, яке видається нотаріусом (за винятком, коли виконавця призначає суд).
До обов’язків виконавця заповіту входить:
- вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини (наприклад, коли спадкоємці перебувають у відрядженні, чи мають постійне місце проживання в іншій країні тощо);
- забезпечити перехід до спадкоємців належного їм спадкового майна відповідно до вираженої в заповіті волі заповідача та закону;
- вжити самостійно або через нотаріуса заходів із забезпечення охорони спадкового майна та управління ним в інтересах спадкоємців;
- отримати належні спадкодавцю грошові кошти та інше майно для подальшої передачі їх спадкоємцям, якщо це майно не підлягає передачі іншим особам;
- вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань.
Призначення виконавця заповіту нотаріусом має особливе значення, коли:
- майно заповідається малолітнім особам, у яких відсутні батьки;
- майно заповідається державі або юридичним особам;
- майно заповідається з умовою;
- заповіт містить заповідальний відказ або покладання на спадкоємця (ів) інших обов’язків;
- предметом заповіту є майно, щодо якого після смерті заповідача обов’язково виникає необхідність управління ним (частка в статутному капіталі товариств, акції, приватні підприємства тощо).
Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень, за винятком необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути документ, який видавався нотаріусом для підтвердження його повноважень.
