Що робити спадкоємцям, якщо право власності на нерухоме майно не було зареєстровано за життя спадкодавцем?
Обов’язковою умовою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є надання спадкоємцями документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Окрім того, з метою перевірки державної реєстрації права власності на це майно нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або ж надсилає запити до компетентних підприємств технічної інвентаризації, що здійснювали реєстрацію права власності до 31 грудня 2012 року.
Однак, що робити спадкоємцям, якщо правовстановлювальний документ (наприклад, договір, свідоцтво) є, а право власності на це майно спадкодавець не зареєстрував за життя?
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, передбачає можливість зареєструвати право власності спадкодавця вже після смерті за заявою його спадкоємців.
Документи, необхідні для такої реєстрації:
- документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно,
- витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи,
- документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Надати вищезазначену довідку про склад спадкоємців нотаріус може лише після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності — спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
