В сучасних умовах розвитку інноваційної діяльності, новітніх технологій та інформаційної сфери не можна не погодитися з тим, що чинне законодавство в галузі авторського права та суміжних прав потребує удосконалення, приведення у відповідність до міжнародних стандартів, оскільки позиції України в сфері захисту прав інтелектуальної власності є вкрай невтішними.
12 березня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 10143 «Про авторське право і суміжні права», який спрямований на регулювання відносин, пов’язаних з виникненням прав на об’єкти авторського права та об’єкти суміжних прав, використанням таких об’єктів, розпорядженням майновими правами і охороною майнових прав на ці об’єкти, а також охороною особистих немайнових прав творців.
Вже 20 березня на засіданні Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України прийнято рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти законопроект за результатами розгляду в першому читанні за основу.
За результатами аналізу Законопроекту № 10143, серед його нововведень можна виділити наступні:
- передбачається збільшення відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності;
- розширюються випадки вільного відтворення творів без згоди автора та вільного використання об’єктів суміжних прав, зокрема: спеціалізованими закладами для осіб з обмеженими фізичними можливостями, відтворення у електронній (цифровій) формі уривків з правомірно оприлюднених творів як ілюстрацій для дистаційного навчання, вільне тимчасове відтворення творів;
- врегульовується правовий статус та питання використання сирітських творів, визначаються випадки, за яких твір втрачає статус сирітського;
- зміна підходів до регулювання права слідування, зокрема, із залученням суб’єктів ринку творів мистецтва;
- розширення та визначення вичерпного переліку майнових прав на виконання, фонограму, організації мовлення;
- регулювання способів здійснення майнових прав на об’єкти авторського права і суміжних прав, визначення істотних умов договорів про розпорядження майновими правами на об’єкти авторського права або суміжного права, правове регулювання публічного ліцензійного договору;
- неукладання користувачем у випадках, визначених Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», договору з акредитованою організацією колективного управління і (або) несплата акредитованій організації колективного управління винагороди визначається як порушення авторського права та суміжних прав;
- визначення розміру компенсації, яка може бути стягнута замість відшкодування збитків: від 10 до 50000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- внесення змін до процесуальних кодексів, спрямовані на захист авторського права та суміжних прав.
Щодо збільшення відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав
Передбачається збільшення штрафу за незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (стаття 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення) з межі від десяти до двохсот нмдг до п’ятдесяти до трьохсот нмдг. В аналогічному розмірі збільшується штраф за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (стаття 1649), а також за повторне протягом року вчинення порушення: з межі від п’ятдесяти до двохсот нмдг до трьохсот до трьох тисяч нмдг.
В частині змін до Кримінального кодексу України пропонується включити до переліку злочинів у сфері авторського права та суміжних прав плагіат та збільшити нижню межу санкції статті у вигляді штрафу з двохсот до трьохсот нмдг.
Аналізуючи зміни до Цивільного кодексу України, можна відзначити, що значну частину норм, які регулюють авторське право та суміжні права, пропонують виключити з кодексу та перенести до оновленого закону. При цьому, варто зауважити, що відбувається «автоматичне» перенесення цих норм до нового проекту Закону. У зв’язку з цим, видається, що авторами Законопроекту підміняється робота з якісного оновлення законодавства з наближення його до європейських норм технічною роботою над «міграцією» норм одного нормативно-правового акту до іншого, що не відповідає заявленій меті прийняття Законопроекту.
Заслуговують на увагу зміни, які пропонується внести до статті 307 Цивільного кодексу України, зокрема, до частини першої вказаної статті: Так, в діючій редакції вона викладена наступним чином: «1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру».
В запропонованій редакції частина перша статті 307 Цивільного кодексу України викладена наступним чином: «1. Фізична особа може бути знята (зафіксована) засобами фотозйомки, аудіо-, відеозапису лише за її згодою. Згода фізичної особи на фотозйомку, аудіо-, відеозапис припускається, якщо зйомка (фіксування) проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, а також якщо фізичній особі відомо про мету зйомки (фіксування) та своїми діями (бездіяльністю) така особа не заперечує проти зйомки (фіксування)».
Проте, яким чином перевірити та підтверджувати про те, що особі відомо про мету зйомки та чи не обмежить це свободу, зокрема, журналістської діяльності, законодавчо залишається невизначеним. Можна припустити, що якщо особа знаходиться в певному місці на публічних заходах та не стоїть осторонь, своїми діями проявляє зацікавленість або бере участь в цих заходах, то згода може презюмуватися. З іншого боку, якщо людина відпочиває в парку чи прогулюється вулицею, безвідносно до будь-яких публічних заходів, то очевидно, що в такому випадку відсутні підстави для припущення про наявність згоди для фіксації такої особи.
В той же час, досить часто ми стаємо свідками того, коли по телебаченню в сюжетах новин, телепередачах особа заперечує проти зйомки, просить її не знімати, закриває камеру руками тощо, однак, незважаючи на це, сюжет потрапляє на екрани, а ті, хто зробив зйомку та розповсюдив це, не несуть за це жодної відповідальності.
У зв’язку з цим, необхідно розглянути питання запровадження дієвих способів захисту від несанкціонованої зйомки та відповідальності за такі порушення.
Законопроектом визначається правовий статус сирітського твору та вводиться його визначення, що безумовно має позитивне значення, зважаючи на значну кількість творів з невідомим авторством та необхідність врегулювання правового режиму їх використання. Так, проектом визначено, що сирітський твір (фонограма, відеограма) — літературний, аудіовізуальний, фотографічний, образотворчий та інший твір, фонограма, відеограма (у тому числі, що входить до складу аудіовізуального твору або іншої фонограми, відеограми), які не були оприлюднені поза межами України, складають частину культурної спадщини і знаходяться у сховищах некомерційних бібліотек, закладів освіти, музеїв, архівів, кіно-, фото-, аудіофондів, організацій мовлення України, щодо яких жоден з суб’єктів майнових прав на відповідний об’єкт за результатами вжитих заходів не ідентифікований та, в разі ідентифікації (включаючи анонімів або псевдонімом), не віднайдений.
В частині 1 статті 31 Законопроекту № 10143 визначено: «Допускається відтворення в електронній (цифровій) формі, публічне демонстрування, публічний показ, публічне сповіщення примірників сирітських творів некомерційними музеями, архівами, бібліотеками, організаціями мовлення, закладами освіти, після вжиття заходів з пошуку суб’єктів майнових прав на відповідні твори».
Окрім цього, Законопроектом врегульовано підстави, за яких твір втрачає статус сирітського, зокрема, при наявності доказів належності майнових прав на твір відповідному суб’єкту майнових прав на такий твір, а також порядок використання таких творів після цього.
Варто приділити особливу увагу тому, щоб заходи з пошуку суб’єктів майнових прав на сирітські твори були чітко визначені та не були суто формальними. Так, є очевидним, що необхідно створення та надання доступу до відповідних джерел пошуку інформації (бібліотеки, фонди, бази даних, реєстри тощо), розроблення дієвих та вичерпних механізмів пошуку автора.
Внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства
Зміни, які пропонується внести до Господарського процесуального кодексу України, стосуються визначення категорії справ, які відносяться до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності та передбачається, що такі справи не можуть бути віднесені до категорії малозначних, що є цілком виправданим за сучасних умов. Окрім того, варто відзначити розширення заходів забезпечення позову щодо порушення авторського права і суміжних прав (наприклад, накладення арешту і вилучення примірників об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких припускається, що вони є контрафактними тощо).
До юрисдикції адміністративних судів запропоновано віднести справи щодо реєстрації, акредитації організацій колективного управління центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, а також встановлення зазначеним органом тимчасових тарифів для збирання організаціями колективного управління доходу від прав (частина 5 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням викладеного, позитивними моментами Законопроекту № 10143 є імплементація в національне законодавство законодавчих актів ЄС, спрямованість на приведення законодавства у цій сфері у відповідність до міжнародних норм, посилення відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав.
Водночас, після аналізу Законопроекту не можна сказати, що його авторами враховані всі ключові проблеми в даній сфері та його прийняття в запропонованій редакції стане запорукою їх вирішення. Зокрема, як зазначалось вище, в ряді випадків застосовано технічне перенесення норм одного нормативно-правового акту до Законопроекту без будь-яких змін. Окрім цього, варто приділити увагу запровадженню дієвих механізмів для притягнення до відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав, особливо це стосується таких правопорушень як піратство (в тому числі, в мережі Інтернет) і плагіат, які є одними з найпоширеніших в Україні, переглядати санкції за такі порушення.
Автор: адвокат ЮК «SLS Group» Юлія Корольова
