З 19 серпня 2022 року вступив в силу черговий Закон, що вносить зміни в регулювання трудових відносин, а саме Закон № 2434-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність».
Розглянемо ключові моменти цього Закону.
Спрощений режим може застосовуватися у відносинах між працівниками та роботодавцями виключно на добровільних засадах. Такий режим передбачає можливість встановлення індивідуальних умов праці працівника безпосередньо у трудовому договорі.
Застосовувати спрощений режим регулювання трудових відносин може:
- роботодавець, який є суб’єктом малого або середнього підприємництва відповідно до закону з середньою кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше 250 осіб;
- або якщо розмір заробітної плати працівника за місяць становить понад вісім розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Вимоги до форми трудового договору за спрощеним режимом:
Трудовий договір (далі може бути ТД) укладається в письмовій формі державною мовою у двох примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін). За згодою між працівником і роботодавцем трудовий договір може бути укладений у формі електронного документа відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Строк трудового договору:
Може укладатися безстроковий або строковий трудовий договір. Строковий трудовий договір укладається на визначений строк або на час виконання певної роботи.
У разі якщо строковим трудовим договором не визначено умов його поновлення, такий трудовий договір вважається припиненим у визначений в договорі строк або після завершення виконання робіт.
Істотними умовами трудового договору є:
1) місце роботи (із зазначенням структурного підрозділу) або іншого місця роботи, якщо виконання своїх обов’язків працівником здійснюється на умовах дистанційної роботи;
2) дата набрання чинності трудовим договором, а у разі укладення трудового договору на визначений строк — строк дії договору;
3) обов’язки працівника;
4) умови оплати праці (у тому числі розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний та надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні);
5) режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, роботи в нічний та надурочний час;
6) тривалість основної щорічної відпустки, порядок її надання відповідно до законодавства, надання щорічних додаткових відпусток (розміри їх оплати);
7) гарантії і компенсації за роботу із шкідливими та/або небезпечними умовами праці, у разі наявності на робочому місці працівника відповідних умов, із зазначенням їх характеристик;
8) умови праці;
9) строки повідомлення про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
10) порядок та форма обміну інформацією між роботодавцем і працівником;
11) порядок та строки повідомлення працівника про зміну істотних умов праці (у разі їх погіршення). Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше строку, визначеного статтею 32 цього Кодексу;
12) умови та порядок внесення інших змін до трудового договору, а також порядок та форма інформування про зміну трудового договору;
13) умови нерозголошення комерційної таємниці, забезпечення захисту інтелектуальної власності і використання об’єктів авторського права (у разі їх використання або створення у процесі трудової діяльності) та відповідальність за їх порушення;
14) умови виникнення та порядок врегулювання конфлікту інтересів;
15) компенсаційна виплата працівнику у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;
16) відповідальність роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати, що передбачає визначення у трудовому договорі розміру компенсації (у процентному відношенні до розміру заробітної плати (тарифної ставки або окладу (посадового окладу), яка сплачується роботодавцем працівнику за кожний день затримки виплати заробітної плати.
Робочий час:
За домовленістю сторін можуть бути встановлений режим роботи, але з додержанням нормальної тривалості робочого часу на тиждень (не більше 40 годин), тривалості щотижневого безперервного відпочинку (не менше 42 години підряд).
Оплата праці:
В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відпустки:
1) на прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості або надана повної тривалості;
2) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на термін більший ніж 15 календарних днів на рік;
3) заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
Звільнення з ініціативи роботодавця:
Звільнення з підстав не передбачених КЗпП, здійснюється з обґрунтуванням (зазначенням) причин такого розірвання та з наданням працівнику компенсаційної виплати:
- ½ мінімальної заробітної плати (МЗП) – якщо сума періодів роботи до 30 к.д.;
- 1 МЗП – якщо сума періодів роботи більше 30 к.д.
- 3 МЗП – якщо сума періодів роботи понад 1 рік;
- 5 МЗП — якщо сума періодів роботи понад 2 роки.
Трудовий договір розривається шляхом підписання додаткової угоди про розірвання ТД або в односторонньому порядку шляхом надсилання працівнику у спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення офіційного повідомлення про розірвання трудового договору. ТД вважається розірваним з наступного робочого дня після дати вручення працівнику офіційного повідомлення або через 7 к.д. з дня надходження поштового відправлення у поштове відділення.
Таким чином, Закон № 2434-ІХ дає можливість:
- укладати строкові трудові договори з будь-якими працівниками, незалежно від посади та характеру роботи;
- встановлювати розмір заробітної плати за домовленістю сторін, тобто допускається встановлення різних окладів для однакових посад;
- надавати щорічну відпустку без вимог до безперервної її частини – 14 к.д.;
- надавати відпустку без збереження заробітної плати будь-якої тривалості, що визначена ТД;
- здійснювати виплату відпускних до початку відпустки або домовитись про інші строки в ТД;
- можливість звільнення працівника з інших підстав, що не передбачені КЗпП.
Але треба зазначити, що цей Закон втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, тобто діє тільки в період воєнного стану, хоча деякими положеннями протирічить Закону № 2136-ІХ, що регулює трудові відносини в умовах воєнного стану. Наприклад, трудовий договір за Законом № 2136-ІХ дозволено укладати в будь-якій формі за угодою сторін, в Законі № 2434-ІХ тільки в письмовій формі. Закон № 2136-ІХ в ч. 2 ст. 3 визначає що «у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов», а Закон № 2434-ІХ визначає , що «про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше строку, визначеного статтею 32 КЗпП». Залишається не зрозумілим, що робити с такими ТД, що були укладені в спрощеному режимі після припинення воєнного стану.
Будемо сподіватись, що з часом будуть внесені відповідні правки та уточнення, для можливості коректного застосування положень цього Закону на практиці.
За більш детальними консультаціями, звертайтесь до KVADRA HR!
автор: Діана Солодій,
керівник напрямку Kvadra HR групи компаній Kvadra Invest
