Тридцять вісім держав-членів підтримали «Дублінську декларацію», яка зобов’язується вжити низку кроків для просування гендерної рівності з метою запобігання домашньому, сексуальному та гендерному насильству.
Декларацію натхненно Стамбульською конвенцією Ради Європи про насильство щодо жінок, а також висновками експертів про те, як країни досі виконували цю конвенцію.
Декларацію прийняли Албанія, Андорра, Вірменія, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Кіпр, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург , Мальта, Республіка Молдова, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Північна Македонія, Норвегія, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словенія, Іспанія, Швеція, Україна та Сполучене Королівство після дводенної конференції міністрів юстиції, організованої Головування Ірландії в Раді Європи.
Натхненні Стамбульською конвенцією Ради Європи про насильство щодо жінок та висновками експертів щодо виконання конвенції на сьогоднішній день, держави підтримують декларацію, що зобов’язується:
- активне просування на найвищому рівні інституційної та політичної культури, яка відкидає гендерну дискримінацію та насильство, сексизм, гендерні стереотипи та гендерну динаміку влади в державному та приватному секторах
- забезпечення того, щоб стратегії, спрямовані на запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок, також стосувалися особливої ролі чоловіків і хлопчиків у запобіганні насильству щодо жінок
- систематичне включення кампаній з підвищення обізнаності як невід’ємної та повністю фінансованої частини довгострокових планів дій щодо насильства щодо жінок
- вжиття заходів для включення в офіційні навчальні програми всіх рівнів освіти навчальних матеріалів з таких питань, як принцип рівності між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємна повага, ненасильницьке вирішення конфліктів у міжособистісних стосунках, гендерне насильство щодо жінок і право на особисту недоторканість
- надання вказівок щодо освітніх матеріалів у цій сфері та навчання освітян, а також створення платформ знань для обміну передовим досвідом
- заохочення початкової підготовки та підвищення кваліфікації всіх відповідних спеціалістів, у тому числі в системі кримінального правосуддя
- вжиття всіх можливих заходів для забезпечення того, щоб епізоди насильства брали до уваги суди при вирішенні питання про право на опіку та побачення
- розширення програм для кривдників домашнього та сексуального насильства, які діють відповідно до стандартів і принципів, викладених у Стамбульській конвенції
- звернення до Ради Європи з проханням провести порівняльне дослідження в державах-членах щодо існуючих моделей і підходів до програм для злочинців та їх результатів
- запропонувати державам, які ще не зробили цього, підписати та ратифікувати Стамбульську конвенцію та посилити зусилля щодо впровадження існуючих міжнародних правових стандартів у сфері гендерної рівності та насильства щодо жінок.
На сьогоднішній день 37 держав-членів Ради Європи ратифікували Стамбульську конвенцію, завдяки чому вона набула чинності в цих країнах. Вірменія, Болгарія, Чеська Республіка, Угорщина, Латвія, Литва, Словацька Республіка та Європейський Союз у цілому підписали, але ще не ратифікували конвенцію. Азербайджан ще не підписав конвенцію, а Туреччина денонсувала її в березні 2021 року.
