Відповідно до статті 156 Сімейного кодексу України неповнолітні батьки мають такі ж права та обов’язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, та можуть їх здійснювати самостійно.
Про це розповідають у Мінюсті, пише «Я і Закон».
Відповідно до частини першої статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Неповнолітні батьки мають право й зареєструвати народження дитини.
Якщо неповнолітні батьки не перебувають у шлюбі між собою, то походження дитини від матері визначається на підставі відповідних документів, визначених пунктом 2 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства.
Частиною другою статті 126 Сімейного кодексу України передбачено, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.
Згідно зі статтею 16 Сімейного кодексу України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків.
Сімейним кодексом України (стаття 265) також визначено, що баба, дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Частина четверта статті 217 Сімейного кодексу України передбачає, якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
Крім того, якщо мати, батько ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, або є хронічними алкоголіками або наркоманами, або вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, вони можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття (частина друга статті 164 Сімейного кодексу України).
Отже неповнолітні батьки володіють особливим правовим статусом. Закон, прирівнюючи їх у правах та обов’язках до повнолітніх батьків, наділяє їх додатковими правовими гарантіями. Своєрідність правового положення неповнолітніх батьків полягає в тому, що вони, з одного боку, є батьками, що володіють певним обсягом прав і обов’язків стосовно своїх дітей, і, з іншого боку, продовжують залишатися дітьми, наділеними власним колом прав.
