Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визначення місця проживання двох малолітніх дітей разом із батьком, зробивши такі правові висновки.
Судовий розгляд сімейних спорів, які стосуються інтересів дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду має бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Суди встановили, що під час бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей дівчатка повідомили, що однаково позитивно сприймають і матір, і батька, бажають спілкуватися з обома.
Матеріально-побутове забезпечення обох батьків, їхнє ставлення до дітей, позитивні характеристики з місця роботи свідчать, що кожен із батьків здатний створити умови для розвитку та виховання дітей, забезпечуючи їхні особливі потреби, пов’язані з вадами слуху.
Після розірвання шлюбу батьків діти проживали з матір’ю, а батько на підставі судового рішення сплачував аліменти на їх утримання, з липня 2017 року діти стали жити з батьком, а мати сплачує аліменти згідно із судовим рішенням.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків стосовно дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин у сукупності.
Суди попередніх інстанцій урахували висновок виконавчого комітету міської ради, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей із батьком.
Також апеляційний суд урахував, що після того, як діти стали проживати з батьком, позивачка уклала інший шлюб, однак немає доказів того, що діти добре знайомі з її новим чоловіком. Проживання дітей, які мають особливі потреби, з малознайомою сторонньою людиною може становити ризики для їхньої душевної рівноваги.
Доводи про те, що відповідач не в змозі, з огляду протилежну стать, малолітній вік та особливості розвитку дівчат, піклуватися про їхній фізичний, духовний і моральний розвиток, є необґрунтованими. Діти проживають із батьком в оточенні рідних людей жіночої статі: баби, тітки, двоюрідної сестри, які можуть забезпечити достатній догляд за дівчатками. Дівчатка регулярно відвідують навчальний заклад, у якому враховуються їхні особливості.
Визначення місця проживання дітей із батьком не впливатиме на їхні взаємини з матір’ю, оскільки не позбавляє її прав і не звільняє від виконання батьківських обов’язків.
Скасування судових рішень про визначення місця проживання дітей із батьком, з яким вони проживають тривалий період, може призвести до негативних наслідків і непередбачуваних психологічних травм для дітей, а тому не відповідає їхнім інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно стабільній атмосфері.
Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98548332.
