Чи можуть бути предметом перегляду за виключними обставинами судові рішення, якими в задоволенні позову відмовлено та які примусовому виконанню не підлягають?
На таке правове питання дав відповідь Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду в рішенні, ухваленому за результатом розгляду касаційної скарги у справі за позовом особи, яка під час проходження військових зборів брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.
Позивач просив переглянути за виключними обставинами прийняте у 2018 році судове рішення, яким йому було відмовлено в перерахунку пенсії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановленої чинним законодаством на початок відповідного року. Він вважав, що оскільки Рішеннм Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019 було визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого йому було обмежено пенсію, то він має право на перерахунок пенсії з 1 жовтня 2017 року, а не з 25 квітня 2019 року (з дати визнання норм неконституційними).
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні заяви позивача, мотивуючи це тим, що рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову, не підлягало виконанню, а тому не підлягає і перегляду за виключними обставинами.
Колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Рішенням КСУ № 1-р(П)/2019 прямо встановлено, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнане неконституційним і втратило чинність 25 квітня 2019 року.
Водночас наявність Рішення КСУ не змінює правового регулювання спірних правовідносин і не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору у 2018 році, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Положення п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України містить імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Суд звернув увагу, що словосполучення «ще не виконане» не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення». Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Колегія суддів КАС ВС зазначає, що не може вважатися невиконаним, у розумінні положення п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 (адміністративне провадження № К/9901/29652/19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95010526
