Для прийняття спадщини закон встановлює шестимісячний строк, який починається з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого його оголошено померлим.
Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
Якщо спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем, не подав у цей період заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Однак за певних умов він може реалізувати право на спадкування навіть, якщо шестимісячний строк сплив.
Кому не потрібно подавати заяву
Спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом шести місяців не заявив про відмову.
Також такими, що прийняли спадщину, вважаються:
- малолітні та неповнолітні особи;
- недієздатні особи;
- особи, цивільна дієздатність яких обмежена.
Якщо нотаріусу бракує документів, які підтверджують спільне проживання зі спадкодавцем, цей факт можна встановити в судовому порядку.
Якщо спадкоємець не проживав зі спадкодавцем і пропустив строк
Правила, описані далі, стосуються спадкоємців, які на час відкриття спадщини не проживали постійно зі спадкодавцем і тому мали особисто подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців.
Стаття 1272 Цивільного кодексу України передбачає два способи подати заяву після завершення цього строку.
Перший спосіб — отримати згоду інших спадкоємців. Якщо інші спадкоємці вже прийняли спадщину, вони можуть письмово погодитися на те, щоб людина, яка пропустила строк, також подала заяву про її прийняття. Згоду мають надати всі спадкоємці, які прийняли спадщину. Після цього звертатися до суду не потрібно — заяву про прийняття спадщини можна подати нотаріусу, а в сільських населених пунктах — уповноваженій посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Другий спосіб — звернутися до суду. Якщо отримати згоду інших спадкоємців неможливо, особа може подати позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд може задовольнити позов, якщо встановить, що шестимісячний строк пропущено з поважної причини. Йдеться про об’єктивні, непереборні та істотні обставини, які справді завадили спадкоємцю вчасно подати заяву.
Які причини можуть бути поважними
Як свідчить судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:
- тривала хвороба спадкоємця;
- перебування спадкоємця тривалий час за межами України;
- відбування покарання в місцях позбавлення волі;
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17);
- велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
- складні умови праці, які, зокрема, пов’язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
- перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17);
- необхідність отримання свідоцтва про смерть спадкодавиці з апостилем, оскільки її смерть настала за кордоном (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18);
- тощо.
Важливо: Перебування за межами України саме по собі не свідчить про наявність непереборних перешкод. Суд враховуватиме, чи мав спадкоємець можливість оформити заяву через консульську установу або дипломатичне представництво України або надіслати її поштою.
При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров’я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
Які причини зазвичай не визнають поважними
Підставою для визначення додаткового строку самі по собі не є:
- незнання строку та порядку прийняття спадщини;
- необізнаність про наявність спадкового майна;
- похилий вік або непрацездатність;
- невизначеність між спадкоємцями щодо того, хто прийматиме спадщину;
- відсутність коштів для проїзду;
- несприятливі погодні умови;
- переживання або депресивний стан через смерть спадкодавця без підтвердження відповідного захворювання та його впливу на можливість подати заяву.
Це випливає з п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13.
Які докази потрібно надати суду
Суди беруть до уваги переважно письмові докази, які підтверджують обставини, що перешкодили спадкоємцю своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини. Це можуть бути:
- довідки медичних установ про стан здоров’я та проходження лікування;
- довідки про перебування у відрядженні та за межами України;
- інші довідки, акти чи листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню до нотаріуса в установлений строк.
Важливо довести не лише наявність певних обставин, а й те, що саме вони завадили вчасно подати заяву про прийняття спадщини.
До кого подавати позов
Відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. А у випадку відсутності таких — територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).
Позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини пред’являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
Що робити після рішення суду
Якщо суд визначив додатковий строк, після набрання рішенням законної сили потрібно в межах установленого періоду подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Саме рішення суду не означає автоматичного прийняття спадщини та не замінює такої заяви.
Варто врахувати й те, що повторно отримати додатковий строк не можна. Якщо спадкоємець не скористався строком, раніше визначеним судом, законодавство не передбачає можливості знову звернутися з такою самою вимогою.