У Верховній Раді України зареєстрований законопроєкт, який передбачає внесення змін до статті 190 Кримінального кодексу України щодо криміналізації протиправних (шахрайських) діянь, вчинених із використанням інформаційно-комунікаційних систем або систем штучного інтелекту (реєстр. № 15379).
На думку авторів законодавчої ініціативи, необхідність прийняття цього законопроєкту зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, що призвело до появи принципово нових високотехнологічних способів учинення злочинів проти власності.
Зокрема, згідно зі статистикою Національного банку України 83% від загальної кількості всіх шахрайських операцій із платіжними картками здійснюються саме в мережі “Інтернет” (із використанням інформаційно-комунікаційних систем та методів соціальної інженерії). За даними офіційних досліджень цифрової та ШІ-грамотності, станом на кінець 2025 року – початок 2026 року близько 23% українців особисто стикалися з кібератаками та шахрайськими схемами, посиленими штучним інтелектом, а 35% дорослого населення отримували згенеровані штучним інтелектом фейкові відповіді чи контент. За підсумками 2025 року загальна сума збитків від шахрайства з використанням платіжних карток збільшилася на 24% та сягнула 1,4 мільярда гривень.
Законопроєкт № 15379 передбачає комплексну модернізацію статті 190 Кримінального кодексу України шляхом оновлення понятійного апарату, зокрема віднесенням до кваліфікованого складу злочину шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій із використанням інформаційно-комунікаційних систем або систем штучного інтелекту. Водночас уточнюється, що термін «інформаційно-комунікаційні системи» застосовується/вживається у цій статті у значенні, визначеному в Законі України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», та надається визначення терміна «системи штучного інтелекту», під якими розуміються технологічні системи (програмне забезпечення або програмно-апаратні комплекси), які здатні генерувати контент, прогнози, рекомендації чи рішення, що мають ознаки інтелектуальної діяльності людини та використовуються для введення потерпілого в оману (зокрема за допомогою технологій заміни чи модифікації обличчя, голосу або текстових даних – технологій дипфейків).