Для утворення родової пари до іменника чоловічого роду «адвокат» в усіх стилях мовлення сучасної української мови потрібно вживати іменник жіночого роду «адвокатка». Використання інших варіантів «адвокатеса», «адвокатиня» в усіх стилях мовлення сучасної української мови є неприйнятним.
На це звернула увагу Рада адвокатів України, ґрунтуючись на лінгвістичній розвідці, яку провела кандидатка філологічних наук Олена Масалітіна під час засідання РАУ, що проходить на Закарпатті 7 — 8 червня.
Зокрема, вона зауважила, що фемінітиви не є якимсь новим привнесеним явищем, а питомою рисою української мови. Філологиня переконана, що несприйняття та опір до використання фемінітивів є наслідком століть андроцентризму та можуть бути усунені завдяки знанням і саморефлексії. При цьому зміна суспільної свідомості є довгим шляхом, та українське суспільство проходить багато процесів набагато швидше.
Вживати фемінітиви можна і варто:
- у розмовному мовленні;
- в усному діловому мовленні, науково-популярних, публіцистичних текстах – якщо йдеться про конкретну жінку;
- в офіційних документах, не пов’язаних із фінзвітністю.
О.Масалітіна нагадала, що відповідно до п. 4 § 32 чинного Українського правопису (Правопис суфіксів. Іменникові суфікси) від іменників чоловічого роду утворюються іменники на означення осіб жіночої статі за допомогою суфіксів -к-(-а), -иц-(-я), -ин-(-я), -ес-(-а) та ін.
Найуживанішим є суфікс -к-(-а), бо він поєднуваний із різними типами основ: áвторка, дизáйнерка, дирéкторка, редáкторка, співáчка, студéнтка, фігури́стка та ін. Суфікс -иц-(-я) приєднується до основ на -ник: верстáльниця, набíрниця, порáдниця та -ень: учени́ця. Суфікс -ин-(-я) сполучається з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня і приголосний: бойки́ня, майстри́ня, лемки́ня. А от суфікс -ес-(-а) в українській мові рідковживаний: дияконéса, патронéса, поетéса.
З огляду на визначення Українським правописом суфікса -к-(а) як найуживанішого для творення іменників на означення осіб жіночої статі, зважаючи на його продуктивність і не обтяженість у цьому випадку негативною конотацією, а також з урахуванням феномена мовної економії та надлишковості, для творення іменника жіночого роду від іменника чоловічого роду «адвокат» найбільш прийнятною буде словотвірна модель із формантом -к-(а) – «адвокатка».
Водночас, оскільки іменник «адвокат» належить до 2-ї відміни, твердої групи, і основа «адвокат» не має в закінченні основи суфіксів -ник, -ень, -ець, то утворення від нього іменників жіночого роду за допомогою суфіксів -иц-(-я) – «адвокатиця», -ин-(-я) – «адвокатиня» не відповідає словотвірним моделям.
Тож як родову пару до іменника чоловічого роду «адвокат» у лексичних значеннях «1. Юрист, що захищає обвинуваченого чи веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець» та «2. перен. Людина, яка заступається за кого-небудь, захищає когось» в усіх стилях мовлення сучасної української мови варто вживати іменник жіночого роду «адвокатка».
Презентацію О.Масалітіної «Фемінітиви як ресурс для взаємодії і впливу: оприявнюємо приховане» можна переглянути за посиланням.