Документ є складовою загальної реформи управління відходами в Україні. Його реалізація дозволить покрити всю країну системою роздільного збирання упаковки та відновлення цих відходів, а отже перейти до економіки замкненого циклу. Відтак мільйони тонн ресурсоцінних матеріалів, таких як папір, картон, пластик, скло, метали, деревина, не захоронюватимуться на полігонах, а отримуватимуть “друге життя”. Вони ставатимуть сировиною для вироблення нових продуктів.
“Розширена відповідальність виробника вже понад 30 років доводить свою ефективність у країнах Європейського Союзу. Україна на сьогодні є єдиною країною в Європі, де такий підхід не впроваджений. При цьому, відходи упаковки складають від третини до майже половини побутових відходів, які продукують українці. І ці відходи опиняються на звалищах. Рухаючись до ЄС, впроваджуючи принципи Європейського зеленого курсу та стаючи на шлях побудови економіки замкненого циклу, маємо виправляти ситуацію. За різними експертними оцінками, систему розширеної відповідальності виробника цілком можливо повністю “поставити на рейки” за 5-7 років”, — прокоментував Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець.
Розроблений законопроект імплементує в українське законодавство європейські підходи, а саме директиви: 94/62/ЄС «Про упаковку та відходи упаковки»; 2018/852/ЄC про внесення змін до директиви щодо упаковки та відходів упаковки в рамках сприяння переходу ЄС до економіки замкненого циклу.
Суть розширеної відповідальності виробника в тому, що саме той, хто виробив упаковку та продукцію в ній, має забезпечити її приймання, роздільне збирання, сортування, підготовку до повторного використання та відновлення. Тобто цей обов’язок переходить від держави до виробника продукції. А отже, за такі відходи українці більше не платитимуть.
Щоб виробникам було легше справитися з цим завданням і передбачено створення організацій розширеної відповідальності виробника. Як вони мають працювати та яких правил дотримуватися — визначено у законопроекті.
Впровадження розширеної відповідальності стимулюватиме виробників створювати необхідну інфраструктуру для збирання, сортування та обробки відповідних відходів, а також змінювати підходи до виробництва упаковки – щоб її можна було відновити та використати повторно.
У документі окреслено нові вимоги до упаковки для зменшення рівня небезпечних речовин в ній, а також для можливості її подальшого рециклінгу. Передбачено обов’язкове маркування упаковки, встановлені мінімальні цільові показники рециклінгу, які щороку мають виконувати виробники тощо.
Що відноситься до упаковки, яку збиратимуть та перероблятимуть ОРВВ: це не лише звичні для всіх паперові чи пластикові пакети, харчова плівка чи алюмінієва фольга. Законопроект передбачає і РВВ, наприклад, для коробок під солодощі та коробок для сірників, “тимчасових” горщиків для квітів, в яких їх продають та перевозять, і навіть, для вішалок, що продаються разом з одягом. Частиною упаковки вважатиметься і щіточка для туші, що є частиною кришки контейнера тощо.
Наразі законопроекту потрібно пройти шлях погодження та прийняття народними депутатами. Однак з набранням ним чинності, в Україні розпочнуться не точкові, а системні зміни.